13 вересня село Андрусівка ( Златоустівський старостинський округ) відзначило свій  ювілей - 100-річчя від дня його заснування. За життєвими мірками це довгі і щасливі роки, а насправді - це ще молоде село, яке багато чого бачило і пережило, та має своє міцне коріння, як то старожилів села - Довбня Катерина Романівна, яка була почесним мешканцем на заході. З привітальним словом до присутніх на заході звернувся голова  Новопільської сільської ради Олександр Бондаренко та заступник голови Наталя Власенко, які побажали селу ще довго років стрічати світанки і проводжати осінь. З нагоди відзначення  ювілейної річниці мешканцям села були вручені грамоти, подяки  родинам Заневичів, Гриценків, Бондаренків, Васильченків , Рязанцевих та лист пошани батькові загиблого Героя громади Світанько Юрія. Пісенні вітання дарували аматори художньої творчості Златоустівського будинку культури-філії. Щирі вітання мешканцям села Андрусівки з ювілеєм та чекаємо, щоб на нашій землі запанував мир, наша Україна стала вільною і щасливою. З історії села Андрусівка: 100 років тому, 1924 року,весною з села Велика Андрусівка  Новогеоргіївського району Кіровоградської області приїхало 6 сімей. Це сімʼї ПОЛЯРУШ, ВУЙЧИЧІВ, БЕЗКРОВНИХ, ГАЙДУКІВ, ДИКИХ(2 брати, Пантелей і Роман), ОРЕЛ. Район тоді був не Криворізький, а Сталіндорфський, губернія, т.б. обласний центр був в Харкові. Їздили тоді до губернії жителі села по дозвіл на поселення. Всією громадою вирішили дати назву селу Андрусівка в честь Великої Андрусівки,своєї батьківщини. Жили спочатку в землянках, а поступово громадою будували собі хати. Пережило село роки колективізації, роки голодомору 1932-33 років. Як і вся країна, село пережило страшні часи сталінських репресій.На території села був створений колгосп «ПРАЦЯ», головою якого обрали жителя села Андрусівка Дикого Павла Кириловича.В цьому колгоспі працювали усі жителі села. На початку 60-х років ХХ століття було укрупнення господарств, тож колгосп «ПРАЦЯ» ліквідували і на території села була створена 4 Бригада підпорядкована колгоспу «Комінтерн», центр якого був в селі Златоустівка. В селі побудували молочно-товарні ферми, за селом нагорнули греблю, де випоювали велику рогату худобу. В ставку водилась риба. Жителі села працювали в колгоспі трактористами, водіями, доярками, полеводами. Працював клуб, куди привозили і показували жителям села фільми. Був магазин, 4-х класна школа, яку відвідували діти села. А в кожній сімʼї в основному було по троє, а то і більше дітей. Село, жило, розвивалося, розбудовувалось. Люди були дружні, працьовиті. Вже тих старожилів давно немає серед нас, всі вони знайшли вічний спокій. Але продовжують їх рід їхні нащадки-діти, онуки. Не всі вони проживають в селі Андрусівка, життя по різному склалось у кожного, але щороку вони відвідують рідне село, приїжджаючи на могили своїх покійних рідних.